Китай планує перетворити електромобілі на частину національної енергосистеми. Національна комісія з розвитку та реформ КНР разом із Національним енергетичним управлінням представили план розвитку нової енергетичної системи на найближчі п'ять років, у якому автомобілям відведена значно більша роль, ніж просто транспорту.
Одна з ключових ідей документа - використання мільйонів електромобілів як розподіленої мережі накопичувачів енергії. Китай хоче активніше впроваджувати технології взаємодії автомобілів із мережею, зокрема V2G (vehicle-to-grid), коли батарея машини може не лише отримувати електроенергію, а й за потреби повертати її назад.
Логіка такого підходу проста: більшість електромобілів значну частину часу стоять припаркованими, а їхні великі акумулятори використовуються лише частково. Якщо підключити їх до розумної зарядної інфраструктури, вони можуть заряджатися в періоди надлишку дешевої енергії та допомагати мережі під час пікових навантажень.
До 2030 року Китай планує отримати близько 50 ГВт регульованої потужності завдяки взаємодії електромобілів, зарядних станцій та електромережі. Йдеться не про одну величезну батарею, а про цифрово об'єднану систему з мільйонів автомобілів і зарядних пристроїв.
Паралельно країна розвиватиме так звані віртуальні електростанції. Це мережі, які об'єднують різні джерела та споживачів енергії - батарейні накопичувачі, сонячні панелі, зарядні станції, промислові об'єкти та електромобілі - і керують ними як єдиною системою.
Важливою частиною плану стане подальший розвиток зарядної інфраструктури. До 2030 року Китай хоче збільшити кількість зарядних пристроїв до 40 мільйонів. Причому акцент робиться не лише на кількості, а й на «розумних» зарядках, здатних автоматично регулювати навантаження на мережу.
Такі технології стають особливо актуальними через стрімке зростання частки сонячної та вітрової енергетики. За планами Китаю, до 2030 року нові джерела енергії мають забезпечувати близько 30% виробництва електроенергії, а частка невикопних джерел у загальній генерації наблизиться до половини.
Проблема відновлюваної енергетики полягає у нерівномірному виробництві. Сонячні електростанції найефективніші вдень, а вітрові залежать від погодних умов. Тому енергосистемі потрібні великі накопичувачі та можливість швидко балансувати попит.
Електромобілі добре вписуються в цю модель, адже їхні батареї вже існують і постійно збільшуються разом зі зростанням продажів EV. Замість того щоб створювати лише окремі стаціонарні накопичувачі, Китай хоче використати й акумулятори машин.
Окремо план передбачає розвиток великих систем зберігання енергії. До 2030 року потужність гідроакумулюючих електростанцій має сягнути приблизно 160 ГВт, а нових типів накопичувачів - 300 ГВт.
Для автомобільної галузі це означає зміну підходу до електромобілів. Конкуренція поступово переходить від простого збільшення запасу ходу до інтеграції автомобіля в ширшу енергетичну екосистему. Важливими стають підтримка двосторонньої зарядки, програмне забезпечення та здатність автомобіля взаємодіяти з будинком або електромережею.
Цей напрям уже розвивають багато китайських виробників. Компанії інвестують не лише в самі автомобілі, а й у зарядні мережі, акумуляторні технології та системи керування енергією. У перспективі електромобіль має стати не просто споживачем електрики, а мобільним накопичувачем, який допомагає ефективніше використовувати всю енергосистему.
Для країн із нестабільним електропостачанням ця концепція також може бути цікавою. Функції V2L та V2H уже дозволяють окремим електромобілям живити зовнішні пристрої або будинок, однак повноцінне використання автомобілів як частини мережі потребує відповідної інфраструктури, тарифів і законодавчих механізмів.