В одному з подвір'їв Підгороднього на Дніпропетровщині зберігається чимала колекція автомобілів часів Радянського Союзу. Він міг би перерости у музей, але наразі експонати гниють під відкритим небом.
Попри чималий масштаб зібраного транспорту в подвір'ї, це все-таки трактується як колекція, бо вона закрита для відвідування. Музей навпаки - відкритий для широкого загалу.
Про приватне зібрання транспорту розповів місцевий інформаційний ресурс gorod.dp.ua. Зокрема, йдеться про «кілька десятків» розташованих просто неба машин.
З фото Інни Спірідоненкової видно, що всі машини вироблялися за часів СРСР. Тут представлено зразки як українського виробництва, так і російського.
Переважають «Москвичі», хоча є й «Жигулі». А ось легендарного «горбатого» ЗАЗ-965 чи «вухатого» ЗАЗ-966 Запорізького заводу «Комунар» на фото не видно.
Втім, пізніших моделей ЗАЗ-968 та навіть «Таврії» ЗАЗ-1102, як і їх модифікацій, у фотодобірці не представлено. Шкода. Сказано лише, що в колекції є «машини переважно марок, які випускались в Україні та СРСР».
Український автопром того часу в групі легкового транспорту був представлений двома гігантами. В першому випадку це був Запорізький автозавод «Комунар» з зазначеними вище моделями.
У другому - Луцький автозавод (ЛуАЗ). Там випускалися легендарні позашляховики, «Волинянка» ЛуАЗ-969, що за своїми ходовими характеристиками на пересічній місцевості перевершували російські автомобілі УАЗ-469 й мали величезний попит в гірській місцевості Швейцарії, Австрії та Італії.
Ймовірно, ці машини залишилися за кадром. Звісно, якщо вони у колекції є.
А ось лінійка продукції московського заводу АЗЛК (він же московський автоскладальний завод ім. КІМ, він же автомобільний завод ім. КІМ, він же завод малолітражних автомобілів МЗМА), представлено широко.
В основному переважають моделі, що випускалися до періоду «розвинутого соціалізму». Насамперед це «Москвичі» I та II покоління (Москвич-401, -403, -407, -408). Машини III покоління, як видно з фото, представлені легендою радянського автопрому Москвич- 412.
Велике зібрання такої кількості техніки обумовлено тим, що «родина багато років збирала ці експонати, намагаючись зберегти старовинні автомобілі від знищення».
Дійсно, це вже історія і цю сторінку з того переліку не видерти. Втім, зібрані там автомобілі за час експлуатації зносилися, втратили просто неба свій блиск та привабливість.
До музейного стану без належної реставрації вони надто далекі. Зробити їх експонатами можна, але це чималі витрати на реставраційні роботи.
При відповідній роботі й затратах на відновлення ретромашин це й справді міг би бути якщо не музей, то принаймні філіал Технічного музею Дніпра «Машини часи».
Якщо ж відновлення колекційних експонатів не робити, то час, а також погода з її агресивними перепадами температур та опадів, візьме своє і вже через 10-15 років це буде купа брухту.