Перший з «Запорожців», відомий під ніком «горбатий» ЗАЗ-965 потроху продавався за кордоном, у тому числі в західноєвропейських країнах. Він мав трохи поліпшену експортну версію ЗАЗ-965 АЄ з особливим оздобленням інтер'єру та екстер'єру. На деяких ринках у неї навіть було власне ім'я - Yalta (в Бельгії), Jalta (у Фінляндії, Нідерландах, Данії, Швеції) або Eliette.
Тож цілком очікувано, що друга генерація «Запорожця» ЗАЗ-966, ледь з'явившись у 1966-му, почала свої атаки на закордонні ринки.
Сам по собі ЗАЗ-966 для середини 1960-х був машиною цілком актуальною, як конструктивно, так і в плані дизайну. Тоді у Старому Світі випускалося кілька компактних моделей в подібній стилістиці. Але нова машина не мала нового двигуна, а старий 30-сильний агрегат від «горбатого» здавався на той час вже заслабким.
Постачальник силових агрегатів для ЗАЗів - Мелітопольський завод МеМЗ - тоді був забарився з доведенням серійного 40-сильного мотора до потрібних кондицій. Але час спливав, європейський ринок не чекав і торгова радянська організація «Автоекспорт» зробила спробу підібрати «Запорожцеві» якійсь «іномарочний» двигун.
Обрали 1,0-літровий рядний агрегат Renault Sierra engine (C-engine) з водяним охолодженням. Він був створений кілька років тому, але вже добре показав себе на кількох задньопривідних моделях - Renault 8, 10, Floride та Caravelle. Французи погодилися постачати ці двигуни у версії з робочим об’ємом 0,956 л та потужністю 40 к.с. при 5000 об/хв.
Встановлювати французькі мотори під капот «Запорожця» мали не на ЗАЗі, а на європейському підприємстві - заводі компанії Scaldia-Volga S.A. в Бельгії, де, до речі, складали для Європи також і «Москвич-408», і дизельні «Волги».
Для початку зробили один екземпляр «Запорожця» з «реношним» мотором, адже і ринок треба було «промацати», і технічно це було не так просто - гаражними умовами не обійтися.
Мотор C-engine суттєво відрізнявся від МеМЗів. По-перше, він був рядним, з усіма чотирма циліндрами в ряд, тоді як МеМЗ був V-подібним, тобто удвічі коротшим. А по-друге, «француз» мав водяне охолодження на відміну від рідного агрегата. Місця під капотом ззаду було достатньо, але конструкторам довелось переробити схему руху повітря у підкапотному просторі та систему подушок для кріплення силового агрегату.
Запорізьку машину з французьким двигуном показали громадськості у на автомобільній виставці в Бельгії в 1968 році. Автомобіль був представлений на радянському стенді як Yalta 1000. Судячи з небагатьох фото тієї пори, він був ключовою моделлю експозиції.
Але поїздити на ЗАЗах з мотором Renault європейцям не довелося: схоже, той виставковий екземпляр так і залишився єдиним. Тому що Мелітопольський моторний завод нарешті налагодив масове виробництво нових 1,2-літрових моторів потужністю 40 к.с. Вже у 1969 р. таких зібрали 10 тисяч, а в 1971-му у Мелітополі завершили будівництво нового виробничого корпусу, де лік цих агрегатів пішов уже на сотні тисяч.
Показово, що англійський журнал Autocar (до речі, найстаріше автомобільне видання у світі) у своєму огляді в 1968 р. називав «Запорожець» цікавим з технічної точки зору. Судячи з тієї ж статті від 4 липня, задньомоторне компонування на той період журнал ще не вважав старомодним.
Цікаво, що двигун Renault сімейства C-engine, який «сватали» нашим ЗАЗикам, постачався також іншим компаніям. Наприклад, шведській Volvo та голландській DAF для її знакових моделей з автоматичною трансмісією Variomatic. А взагалі мотори цієї лінійки залишалися на конвеєрі майже півстоліття, аж до листопада 2004 року.
Є непідтверджені відомості, що один «Запорожець» з двигуном Renault рідинного охолодження був завезений з Франції в Україну. Машина була темно-синього кольору та експлуатувалася у Запорізькій області. Зокрема, автомобіль бачили в Мелітополі - місті, де працював моторний завод і виробляли двигуни МеМЗ для ЗАЗів. Можливо, той автомобіль був дослідним і використовувався для ходових випробувань варіанта «Запорожців» з двигуном-«водянкою». Подальша доля цієї машини невідома, але ми не здивуємося, що шанувальники вітчизняної історії ще знайдуть її сліди.